The article considers transformation of the Egyptian foreign policy towards the Crusader States in the first years after mamluks’ coming to power. Due to different reasons the previous academic papersconsidered this policy to sufficient extent only after the beginning of the reign of al-Zahir Baybars (1260-1277) (this is primarily due to the specifics of the sources, as well as the low interest of theworld science to seemingly minor events that having a purely regional dimension). The aim of the article is to identify the reasons and nature of this transformation. The object of the research is theforeign policy of the first mamluks before al-Zahir Baybars’s reign. Mongol invasion, the previous attempt of Louis IX to attack Cairo, as well as the conflict between Genoa and Venice resulted inmamluks’ decision to eliminate completely the Crusader States in the Middle East. ; У статті розглядається трансформація зовнішньої політики Єгипту щодо держав хрестоносців в початковий період правління мамлюків. Через низку певних причин дана політика до приходу до влади аз-Захіра Бейбарса (1260-1277 рр.) розглядається в наукових роботах фрагментарно (це пов’язано, перш за все, зі специфікою джерел, а також невисоким інтересом світової науки до, здавалося б, незначних подій , які мають виключно регіональний вимір). Метою статті є визначення причин і характеру цієї трансформації. Об’єктом статті є зовнішня політика перших мамлюків до приходу до влади аз-Захіра Бейбарса. Монгольське вторгнення, попередня спроба Людовика IX атакувати Каїр, а також конфлікт між Венецією і Генуєю призвели до прийняття мамлюками рішення про необхідність повного знищення держав хрестоносців на Близькому Сході.